В сучасному світі дуже багато різноманітних іграшок для дітей різного віку. Вони відрізняються один від одного кольором, розміром, формою, призначенням і функціоналом. Батькам хочеться придбати не тільки якісну, але і багатофункціональну іграшку, яка мала б розвиваючий ефект якомога більшу кількість часу. В такому випадку на допомогу прийде бізіборд. Що це таке і як ним користуватися, – давайте розглянемо далі.

Що таке бізіборд?

Якщо розкласти слово на дві частини, то назва говорить сама за себе – busy – зайнятий, board – дошка. Це ігрова дошка (або куб з усіма робочими гранями), на якій розміщенні різноманітні елементи, кріплення, застібки, які дозволяють виконувати певні дії, тим самим розвиваючи дрібну моторику дитини. Які елементи можна зустріти на бізібордах? Відповідь проста – все що завгодно:

• замочки (шпингалети, з ключем, ланцюжком);
• лабіринт;
• магніт;
• кнопки;
• вимикачі;
• шнурки, ґудзики, липучки, застібки-блискавки;
• геометричні фігури і отвори під них;
• годинник
• масажер

тощоЦі маленькі деталі допомагають дитині координувати свої рухи, знайомлять з предметами оточуючого світу та побутовими речами.

З якого матеріалу виготовляють бізіборди?

Найпрактичнішим і найбезпечнішим матеріалом, з якого виготовляють бізіборди, є дерево, яке покривається гіпоалергенною фарбою на водній основі. Саме завдяки цьому матеріалу вони є міцними, довгий час зберігають свій привабливий естетичний вигляд, а також є зручними при вологій обробці. Всі елементи бізіборда міцно закріплюються, тому їх неможливо просто так зняти.

Які є види бізіборду?

1. Класичний бізіборд – стандартна одностороння дошка з розвиваючими елементами. Може бути як прямокутної форми, так і у вигляді тварин, транспорту, рослин тощо. Може складатися з однієї або кількох частин.

2. Бізіборд-книжка. Ззовні нагадує мольберт. Тобто, це прямокутні дошки, які надійно скріплені між собою. Розвиваючі елементи можуть бути з одного боку або на двох сторонах.

3. Бізікуб – бізіборд у формі куба. Має п’ять (або всі шість) робочих сторін, завдяки чому економить місце вдома, але має не менше корисних функцій.

4. М’який бзіборд. Такий варіант підійде навіть для найменших. В якості розвиваючих елементів використовують різні типи тканин, мішечки з різними наповнювачами, липучки, кишеньки, шнурки.

Яка користь від бізіборду?

В першу чергу, що допомагає розвивати бізіборд – це дрібна моторика, що веде за собою розвиток координації між м’язами, сили, спритності, контролю. Але яка ще користь від цієї багатофункціональної іграшки? Це чудовий плацдарм для розвитку:

• уваги і терпіння;
• пам’яті та уяви;
• безпечне знайомство із оточуючими предметами та побудова логічного зв’язку у функціонуванні предметів;
• вивчення цифр, літер, фігур;
• знайомство з кольорами та формами;
• розширення кругозору;
• розвиток самостійності та вмінню самоорганізації.

Для якого віку розрахований бізіборд?

Бізіборди, в залежності від їх  виду, можна використовувати з 6-7 місяців і до 4 (а деякі і до 7) років. Вік дитини впливає на наповнення бізіборду та його складність. Для наймолодших важливо, щоб не було дрібних предметів, та предметів, які легко відриваються. Старшим дітям подобаються бізіборди з більш складними завданнями. 

Як обрати бізіборд?

В першу чергу, на що варто звернути увагу при виборі бізіборду, – це матеріал основи. Найкраще для цього підходить фанера, оскільки вона не містить клеюю чи інших шкідливих для дитини речовин. Без сколів чи тріщин. Для кольорового розмаїття варто використовувати акрилові фарби та фарби на водній основі. Усі деталі повинні бути міцно закріпленими, не ламатися і не бути надто дрібними.Варто звернути увагу на функціональність бізіборду – все має бути логічно, адекватно віку та побутовим умовам.Не варто обирати бізіборди із великим розмаїттям кольорів – це буде розсіювати увагу малюка. 

Обираючи бізіборд для дитини, ви вводите її в цікавий, але такий складний світ дорослих, допомагаєте набувати навички, які будуть потрібні в самостійному житті. Це чудовий варіант розвитку моторики, логіки, пам’яті, посидючості, уваги, цілеспрямованості. А ще це універсальний подарунок, який буде цікаво отримати як хлопчику, так і дівчинці.

Кожна людина за весь період свого життя долає чималу кількість вікових криз, які є важливим етапом розвитку та формування особистості. Це такі переломні моменти, під час яких відбувається зміна і переоцінка цінностей, взаємовідносин з оточуючим, переосмислення свого ”Я”, своєї моделі поведінки. Діти дуже активні, щирі, швидко розвиваються, тому кризи у них виявляються яскравіше.

У ранньому віці бажання дитини і дорослого або співпадають, або можна швидко переключити увагу дитини на інший предмет і згладити ситуацію. У віці ж трьох років ситуація змінюється – у дитини з’являються власні бажання, які можуть не співпадати (і дуже часто не співпадають) із бажаннями дорослих, вона починає протестувати проти звичного способу життя, намагається відділитись від батьків і відстояти свої права на самостійність. Все частіше дорослі можуть почути від дитини “Я” (до того вона говорила про себе в третій особі), “Не хочу”, дитина все заперечує, перебирає своїми бажаннями… Всі ці прояви поведінки свідчать про кризу трьох років.

Які ж симптоми кризи трьох років?

• Негативізм. Дитина відмовляється робити те, що сказав дорослий, вона говорить “Ні” навіть там, де хоче сказати “Так” тільки тому, що так сказав дорослий. Таким чином дитина намагається захистити своє “Я”. Наприклад, якщо ви вмовляєте дитину одягнутися на прогулянку, а вона не хоче, – припиніть це робити і через кілька хвилин дитина сама підійде до вас із бажанням одягнутись і піти погуляти.
• Впертість. Це прагнення дитини відстоювати свою думку до останнього, навіть тоді, коли це бажання давно забулось. Часто таким чином дитина загоняє себе в глухий кут – відмовитись від своєї позиції вже хочеться, але не можна, тому що треба наполягати на своєму що б там не було. Ніякі вмовляння і обіцянки дорослого не допоможуть збити із свого шляху маленького титана. Таким чином дитина вимагає, щоб з її думкою рахувалися, що сприяє становленню особистості. 
• Норовливість. Цей симптом полягає в тому, що дитина протестує проти звичного способу життя, порядків вдома, заборон. Все, що раніше дитина виконувала, зараз викликає протест – не хоче іти з мамою за руку, не хоче одягати шкарпетки чи взувати капці, чистити зуби, мити руки, їсти їжу, яку їла раніше, вкладатися спати у певний час. 

• Свавілля. Це прагнення дитини виконувати все самостійно,навіть коли певні дії неадекватні можливостям дитини. Це прагення звільнитися від опіки дорослого, показати свою самостійність у здійсненні намірів та задумів. Саме тут часто можна почути від дитини фразу “Я сам”. На фоні цього розвивається наступний симптом.
• Знецінення дорослих. Воно може проявлятися криками, лайками, обзиванням, бійками з рідними, дитина піддіє сумнівам дії та вчинки старших. Вся сім’я повинна задовільняти бажання дитини, інакше всіх чекає істерика, сльози та крики. Але може бути знецінення не тільки дорослих, а і речей – улюблена іграшка жахлива, книжка – некрасива і, взагалі, сторінки там зайві. 
• Протест (бунт).Дитина протестує проти того, щоб дорослі за неї щось вирішували – що одягнути, якою дорогою піти, яку книжку почитати. Конфлікти виникають на рівному місці.
• Деспотизм. Хто головний в сім’ї? Правильно – дитина (правда, на думку самої дитини). Цей симптом проявляється в тому, що дитина починає всіма командувати, прагне, щоб її слухались та підкорялись їй. Всі дорослі мають плясати під її дудку. Щоб дорослий зараз не робив, але бажання дитини має виконатись зараз же. Якщо цього не відбувається, дорослий отримує відповідну реакцію – істерики, плачі.

Які фактори впливають на ступінь прояву симптомів кризи трьох років?

Криза не чекає третього дня народження дитини і не настає наступного дня. Вона може з’явитися у віці від 2,5 до 3,5 років, а тривати від кількох місяців до кількох років. Такий тривалий проміжок залежить від різних факторів:

• Тип нерової системи. Розрізняють 4 типи нервової системи – більш сильні сангвініки та флегматики, більш слабкі холерики та меланхоліки. Представники двох останніх типів нервової системи частіше вередують, влаштовують істерики, протестують проти правил. Сангвініки та флегматики ведуть себе трошки спокійніше.
• Гіперопіка. Батьки сприймають дитину зовсім маленькою та безпомічною навіть у найдрібніших побутових справах, тим самим пригнічуючи її самостійність. Тому протести та істерики при такому розкладі є частими супутниками повсякдення дитини цього періоду.
• Авторитаризм. Коли батьки не дозволяють дитині проявляти самостійність, зводять нанівець всі її намагання, то отримують сильніші протести, ніж у випадку, якщо такого відбувається.
• Стан здоров’я дитини. Діти з різними неврологічними та психічними особливостями розвитку мають гостріше виражені симптоми кризи трьох років, ніж їхні однолітки без таких особливостей. 

В чому позитивні моменти кризи трьох років?

Яким би важким не здавався цей цікавий період, але одне відомо точно – кожна психічна криза є рушійною силою розвитку та формування особистості.

В період кризи трьох років у дитини:

• розвивається самостійність, воля, мовлення, самосвідомість;
• розпочинається соціалізація;
• спостерігається наслідування старшим, що веде до формування правил і звичок поведінки;
• змінюється провідний вид діяльності – тепер це сюжетно-рольова гра, в якій дитина пізнає світ відносин між людьми.

Саме в цей час дитина розрізняє межі дозволеного та забороненого, вчиться активно взаємодіяти із соціумом, поважати інших. 

Поради батькам як пережити кризу трьох років

1. не вмовляйте дитину і в дуже короткий час дитина сама виконає те, про що ви просили. Але при цьому буде думати, що це її вибір, а не ваше прохання.
2. віддайте дитину в садочок або на гуртки, сприяйте її соціалізації; пояснюйте правила поведінки та взаємодії  з оточуючими.
3. не подавляйте самостійність дитини. Нехай вона вчиться самостійно одягатись, накривати на стіл (звісно, в межах допустимого), мити і витирати руки, діставати речі з полички в шафі тощо. Так дитина вчиться оцінювати свої можливості та звикає до самостійності.
4. терпіння, терпіння і ще раз терпіння. Відповідаючи криком на крик чи істерику малюка, ви отримуєте зворотній ефект – дитина намагається сильніше з вами боротися.
5. вчіться домовлятися. При цьому обов’язково потрібно виконувати обіцянку і хвалити дитину за правильно поведінку. Якщо ви обіцяли після садочка сходити з дитиною на дитячий майданчик – зробіть це.
6.  встановіть межі дозволеного. Дитина повинна чітко розуміти, що не можна бити маму чи будь-кого, навіть якщо їй це дуже хочеться. Проговорюйте з дитиною дії та їх можливі наслідки. 
7. менше заборон. Звісно, тут не береться до уваги щось, що шкодить здоров’ю дитини чи оточуючих, або призводить до псування майна. Батькам важливо зрозуміти, що чим більше заборон, тим більше дитині хочеться їх порушити.
8. встановіть непохитні правила. Дитина має знати існування щоденних правил, які працюють незалежно від ситуації. Наприклад – мити руки перед їжею, не говорити під час їжі, збирати свої іграшки тощо.
9. підтримуйте емоційний зв’язок з дитиною – обіймайте її, цілуйте, нагадуйте про те, яка вона кохана. Особливо це потрібно робити після сварок.
10. хваліть найменші досягнення дитини.

Що ж, криза трьох років – справді непростий етап як для дитини, так і для батьків. Але це не перше і не останнє випробування в житті родини. В цей період важливо контролювати себе і не забувати проявляти дитині свою любов, увагу, підтримку, співчуття, турботу. Пам’ятайте, що цей період є важливим етапом становлення та розвитку особистості, під час якого вона вчиться самостійності, усвідомленості, вмінню взаємодіяти з оточуючим світом. 

Із появою в сім’ї дитини батьки задаються багатьма питаннями, одне з яких – коли дитина має почати говорити?

І справді, це питання є важливим, адже всі чудово розуміють, що від розвитку мовлення залежить подальший всебічний розвиток дитини.

Дитина з’являється на світ із криком – це перша її реакція, завдяки якій вона сигналізує дорослим про свої фізіологічні потреби – голод, біль, а також страх, привернення уваги тощо.

Згодом крик дитини починає набувати різних інтонацій, перетікаючи в так звану “мову немовлят”. 

Розвиток мовлення дитини від народження до 1 року

Важко сказати точний вік, коли дитина скаже перше слово, але обов’язково в процесі розвитку мовлення мають бути присутні наступні етапи:

1. Агукання (1-3 міс). Дитина починає експериментувати із голосовим апаратом, використовує звуки для привернення уваги батьків. В цей період можна почути звуки, близькі до [о], [м]. Дитина починає відгукуватись на інші голоси.
2. Белькіт (3-6 міс). Дитина вимовляє довільні звуки, дорослі можуть почути голосні звуки, близькі до [а], [у], [і] в поєднанні із приголосними [п], [б], [г], [м].
3. Лепіт (6-9 міс). Є передумовою перших слів і фраз, оскільки дитина поєднує звуки в склади та повторює їх – типу “та-та-та-та”, “ба-ба-ба”. Можна подумати, що це перші слова, але ні – дитина не називає конкретний предмет, обмежуючись потрібною кількістю складів, а просто безперервно їх повторює.
4. Поява перших простих слів (до 12 міс). У більшості дітей у мовленні з’являються прості слова – “мама”, “баба”, “ляля, “дай”. Спочатку дитина промовляє ці слова довільно, але згодом кожне слово починає набувати певного значення і дитина співставляє слово з відповідним предметом. Активний словник дитини налічує близько 10 слів.

Розвиток мовлення дитини від 1 до 2 років

У віці 14 міс відбувається встановлення розуміння мовлення і дій з предметами, наприклад, “дай ручку”, “сядь”, “встань”. У дитини можуть з’являтися двоскладові слова, однослівні речення.

До 18 міс діти вже можуть вимовляти кілька простих слів, показують на собі або ляльці частини тіла. Можуть повторювати останні слова або склади в реченнях, які говорять дорослі, пропускаючи в словах звуки або склади (наприклад, “ліко” замість “ліжко”).

У 2 роки дитина має активний словниковий запас вже близько 50 слів, вимовляє звуки [п], [б], [м],[в],[ф],[т],[д],[н],[к],[г], [х], може складати речення із 2-4 простих слів (“Мама, дай лялю”). Також дитина здатна розуміти і правильно виконувати двухетапну конструкцію (“Візьми ручку зі столу і віднеси тату”).

Дитина проявляє інтерес до оточуючого світу, активно досліджує його, знає і розрізняє голоса тварин, звуків транспорту. Ті звуки, які дитина не може вимовити, вона пропускає ([с], [з], [ц], [ш], [ж], [ч], [щ], [р], [л]).

Розвиток мовлення дитини від 2 до 3 років

В цей період мовлення дитини продовжує активно розвиватися в кількох напрямках – розуміння мовлення оточуючих, збільшення активного словникового запасу, удосконалення звуковимови, вміння правильно змінювати слова та поєднувати їх в реченні.

Активний словниковий запас сягає до 500 слів. Діти вже розуміють казки та розповіді, але тільки за наявності малюнків. Однак в цьому віці вони вже вчаться говорити про події, які сталися з ними в минулому або ось-ось відбудуться в майбутньому (це може бути майбутній похід в кіно, хто живе з нею вдома, які улюблені іграшки тощо).

В цьому віці дитина розуміє питання дорослого, відповідає окремим словами чи діями, а також сама звертається до дорослих х простими питаннями: “Це що?”, “Чому?”, “Де?”.

Речення дитини починають складатися із більшої кількості слів, але містять помилки.

Ближче до трьох років з дитиною можна активно вивчати невеличкі віршики як за малюнками, так і без них. Тут дитина вже вимовляє всі звуки, окрім [ш], [ж], [щ], [р].

Під кінець третього року життя дитина знає близько 250-700 слів.

Розвиток мовлення дітей від 3 до 4 років

Мовлення дітей від 3 до 4 років розвивається дуже швидко в різних аспектах. Найчастіше мовлення дітей складається з простих речень, але ближче до 4 років можна помітити і більш складні. З’являються сполучники “тому що”, “якщо”, “коли”, прийменники “замість”, “після”, “до”.

Збагачується звукова сторона мовлення – діти вимовляють звуки [с], [з], [ц], [ж], [ш], [ч]. Але в той же час діти можуть плутати звуки, які схожі за артикуляцією чи звучанням.

Усі дієслова вимовляються в теперішньому часі. Частіше з’являються питання “Чому?”, які потребують доступної дітям відповіді. Поступово з’являється словотворчість – діти створюють свої слова (наприклад, не “розмальовка”, а “замальовка”).

Словниковий запас в цьому віці сягає 1200-1500 слів.

Розвиток мовлення дітей від 4 до 5 років

В цей період словник дитини розширюється словами-назвами предметів та явищ навколишнього світу, дій, ознак, професій людей. Дитина вміє знаходити протилежні за значенням слова (антоніми), слова близькі за значенням (синоніми), узагальнюючі слова (звірі, одяг, транспорт тощо).

В цьому віці дитина правильно вимовляє всі звуки рідної мови, але інколи може їх плутати (риба-либа, жити-зити, шило-сило).

Діти на слух можуть розрізняти звуки, знаходити визначений звук в ланцюжку слів.

Цей вік характеризується тим, що діти вчаться правильно узгоджувати слова в реченнях, використовуючи правильні закінчення та час.
Запас слів збільшується до 2500 – 3000 слів.

Розвиток мовлення дітей від 5 до 6 років

Дитина в цьому віці стає впевненішою в своєму мовленні, використовує узагальнюючі слова, складні речення, правильно вживає звуки рідної мови. В цьому віці діти можуть розкласти слова на звуки, використовують синоніми, антоніми, багатозначні слова, правильно змінюють слова та поєднують їх в реченні.

Діти можуть утворювати слова різних частин мови за допомогою суфіксів (наприклад, будувати – будівельник, лікувати – лікар), прикметники з іменників (будинок з дерева – дерев’яний, подушка із пір’я – пір’яна). Але, поряд із тим, можуть зустрічатися граматичні помилки – неправильне узгодження іменників з прикметниками, змінювання невідмінюваних іменників.

Діти вміють складати розповіді, переказувати казки.

Словниковий запас дитини складає 3500 і більше слів.

Як розвивати мовлення дитини?

Діти починають розуміти мовлення оточуючих задовго до того, як вчаться говорити. Пасивний словник дітей завжди більший, але як перевести його в активний?

Ось кілька порад:

• грайте з новонародженими в пальчикові ігри (“Перший пальчик – наш дідусь…”, “Доброго ранку сонце привітне…” тощо).
• звертайте увагу на звуки, які промовляє дитина і повторюйте їх у відповідь. Це спонукає дитину до повторення почутих звуків, їх артикулювання, а отже – розвиває мовленнєвий апарат і мовлення дитини.
• висловлюйте позитивну реакцію на спроби дитини поспілкуватися – хваліть, аплодуйте, усміхайтесь, говоріть у відповідь.
• спостерігайте разом з дитиною, заохочуйте її прояви, розповідайте про все, що бачите і на що дивиться дитина.
• зразкове мовлення – правильно вимовляйте слова, не перекручуйте слова, тоді дитина буде чути правильне мовлення і вчитися говорити правильно.
• коментуйте свої дії. Розказуйте дитині, що ви робите, пояснюйте свої дії – “Зараз ми будемо одягатись на прогулянку. Давай одягнемо шкарпеточки, штани, футболку. Ходімо взуємо туфлі”, “Давай підемо в магазин і купимо на вечері хліб і м’ясо”.
• розвивайте дрібну моторику, яка тісно пов’язана із розвитком мовлення. Тут можуть допомогти і пальчикові фарби, і кінетичний пісок, пластилін.
• грайте з дитиною. Це можуть бути ігри по типу “Впізнай літеру”(це не означає, що дитина повинна знати алфавіт, вона просто знайомиться з силуетами та назвами), “Голоси тварин” тощо.
• читайте разом з дитиною. Дитині важливо і приємно чути голос батьків, адже це момент, коли дитина може провести час з батьками (незалежно від віку), відчути сильний зв’язок з ними.
• будьте терплячими, відповідайте на питання дитини, розповідайте їй всі події та явища.

Ігри для розвитку мовлення дітей

«Хто я?». Загадайте тварину (або оберіть картинку) і описуйте зовнішні характеристики тварини, її поведінку, спосіб харчування тощо. Дитина за вашим описом має вгадати, яку тварину загадано. Далі ви міняєтесь ролями. За таким же принципом можна описувати одяг, транспорт, професії, овочі, фрукти тощо.

“Так чи не так”. Гра допомагає розвивати просторове уявлення, логічне мислення, мовлення. Називати можна будь-які предмети, які характерно виконують або не виконують певну дію. Наприклад:
Летить, летить, летить літак – так чи не так? (так)
Летить, летить, летить їжак – так чи не так? (ні)
Летить, летить, летить час – так чи не так? (це для більш старших дітей, коли вони вже розуміють, що одне слово може вживатися в різних контекстах)

“Спіймай звук”. Дорослий загадує дитині один звук, який вона має “спіймати” (почути) в кожному слові і виконати певну дію. Наприклад, плеснути в долоні, коли почує звук “З”, і дорослий промовляє слова: зима (дитина плескає в долоні), гарбуз (дитина плескає в долоні), парасоля (дитина не плескає в долоні), зелений (знов плескає) і тд. Спочатку слова потрібно вимовляти повільно і інтонаційно підкреслювати вибраний звук, а далі можна вимовляти слова в звичному темпі.

“Виправ мене”. Дорослий навмисно вимовляє слова з помилками, а дитина має почути і виправити помилку. Наприклад: автолобіль – автомобіль, транвай – трамвай, кувдра – ковдра, левня – левеня тощо.

“Початок, середина, кінець”. Гра допомагає дитині вчитися розпізнавати звуки та знаходити їх місце в слові. Дорослий обирає звук, який дитина має “знайти” в слові та сказати де він стоїть – на початку, в середині, в кінці слова. Наприклад, дорослий обирає звук “С” і називає слова: слон (на початку слова), ластівка (в середині слова) , рис (в кінці слова), пилосос (в середині і в кінці).

“Чарівний мішечок”. Вам знадобиться мішечок і предмети для нього. Важливо, щоб дитина знала ці предмети на дотик. Дорослий занурює руку в мішечок і, не підглядаючи, описує предмет. Дитина має його вгадати. Потім дорослий міняється з дитиною місцями. Розпочати можна з простих предметів – іграшкової ложечки, кульки, ручки для письма, резинки тощо.

“Назви слово”. Дорослий називає дитині перший склад, а дитина має придумати буд-яке слово на цей склад. Наприклад: ма – мама, за – заєць, па – парасоля тощо.

Вигадування казок. Або вигадайте з дитиною свою казку, або зробіть мікс казок – початок з однієї казки, кульмінація з другої, закінчення з третьої казки, власні вигадані герої. Гра чудово розвиває зв’язне мовлення та уяву.

Будь-яку гру можна ускладнити або полегшити, в залежності від віку дитини. Можна використовувати різні предмети, картинки. А головне – в такі ігри можна грати не тільки вдома, а і по дорозі в садочок чи під час поїздки.

Що ж, любі батьки, розвиток мовлення дитини безпосередньо пов’язаний із її розумовим розвитком. І важлива задача тут – підтримати дитину, допомогти їй познайомитись із цим великим світом і увійти в нього. Насправді, способів розвивати мовлення дитини дуже багато – від звичайних розмов до спеціальних занять із застосуванням різних засобів (ігор, настільних чи пальчикових театрів). Хваліть найменші досягнення дитини та не акцентуйте увагу на невдачах. Головне – ваше бажання та трошечки терпіння. І все обов’язково вийде!

Гра-шнурівка зазвичай представлена у вигляді основи з отворами, через які дитина протягує шнурок. Іграшка може бути як твердою, так і гнучкою, шнурки можуть бути різнокольоровими та мати різну товщину і довжину. Є прості варіанти, де є основа і кілька шнурочків, які можна пропускати через отвори різними шляхами. А є більш складніші варіанти, наприклад, панель з шнурочками та різними додатковими елементами, які можна нанизувати різними варіантами, щоб створювалися візерунки. Детальніше про види шнурівок ви можете дізнатися в нашій статті.

Користь

Ігри-шнурівки:
допомагають розвивати дрібну моторику, посидючість;

• допомагають розвивати окомір;
• сприяють покращенню координації рухів, гнучкості кисті;
• внаслідок всього цього розвивається мовлення дитини;
• розвивають логічне мислення, фантазію, увагу

Як вибрати гру-шнурівку для дітей

Вибір гри-шнурівки залежить від віку дитини – чим вона старша, тим складнішою має бути конструкція. Найменшим чудово підійде максимально проста велика іграшка, яка має великі отвори та яскраві кольори. Найпершу гру-шнурівку можна купити дитині у 8-9 місяців – це може бути плоска іграшка з кількома великими отворами.

Дорослому варто звернути увагу на кольорові іграшки з великими отворами – це допоможе викликати у дитини інтерес та бажання грати з іграшкою.

З дорослішанням дитини, дорослим варто звернути увагу на більш складніші іграшки:

• об’ємні іграшки різних форм – куба, циліндру, якогось фрукту чи овоча.
• для дітей 1-1,5 року чудово підійдуть шнурівки по типу “буси” з великими отворами (чим молодша дитина, тим більшим має бути отвір).
• з 1,5-2 років варто обирати іграшки, які можна класифікувати за певною ознакою. Наприклад, запропонувати дитині нанизати тільки жовті фігури або тільки фрукти.
• для дітей 2-3 років вже можна обрати шнурівки з комплектом більш дрібних деталей, які можна з’єднати між собою. Наприклад, на голки їжачка нанизати ягідки, в кошик зібрати тільки овочі тощо.
• для дітей старшого віку (3-4 роки) підійде шнурівка з різними кольорами, фруктами, тваринами, транспортом. Завдяки такій іграшці можна не тільки розвинути дрібну моторику, але і збільшити світогляд дитини.
• дітям 5-7 років краще обрати іграшки для виконання візерункової шнурівки. Під час ігор з такими шнурівками, дитина може створювати будь-які фігури або композиції  із зображеннями улюблених персонажів.

Окрім вікового критерію, дорослим при виборі іграшки-шнурівки, варто врахувати:

• особисті вподобання дитини (улюблені герої дитини, кольори тощо);
• матеріал, з якого виготовлена іграшка (найкраще підійде дерев’яна іграшка);
• тематику іграшки (для вивчення форм, кольорів, розмірів тощо);
• відсутність гострих кутів та надзвичайно дрібних деталей.

Види іграшок-шнурівок для дітей

В сучасному світі існує величезна кількість ігор-шнурівок. Їх розрізняють за тематикою, матеріалом виготовленням, тематикою та ін. Але серед найпопулярніших варіантів можна виділити наступні:

Намистини

Це комплект з намистинок різних форм і розмірів з отворами різного діаметру. Завдання дитини – нанизати деталі на мотузочку або шнурок, створивши певну фігуру або візерунок. Заняття з намистинами дозволять дитині розвинути окомір, посидючість, уважність, координацію рухів.

Дерев’яна шнурівка

Такі іграшки вважаються екологічними і надійними, тому є найпоширенішими. В залежності від віку і статі дитини, можна придбати різні дерев’яні шнурівки:

• у формі транспорту, звірів, ляльок;
• набори для вивчення букв, цифр, фруктів/овочів, тварин тощо;
• ігрові конструктори.

Найменшим діткам краще обрати шнурівку у вигляді простої дерев’яної іграшки в формі геометричних фігур, тварин, ґудзиків тощо. Для дітей постарше (з 3х років) можна обрати об’ємні форми, конструктори, тематичні набори.                       

Іграшка-шнурівка у вигляді конструктора

Представлена у вигляді комплекту різнокольорових елементів певної форми і розмірів з отворами. На детальках можуть бути зображені геометричні фігури, цифри, букви. 

Варіанти ігор:

• складати слова
• послідовно нанизувати фігури, цифри
• класифікувати елементи за кольором, формою тощо

Іграшка-шнурівка по канві

Чимось нагадує вишивання, але замість голки використовується шнурок з пластиковим або дерев’яним кінчиком. Основою є панель з отворами однакового або різного діаметру. Суть гри заключається у створенні малюнків завдяки використанню різнокольорових шнурочків. 

Навчальна шнурівка

Вона представлена у вигляді комплекту з шнурків і основи з малюнками або окремих елементів різних форм, кольорів та розмірів. Такі ігри (в залежності від виду) допомагають дитині:

• вивчати цифри і букви;
• розрізняти кольори та їх відтінки;
• вивчати геометричні фігури (як пласкі, так і об’ємні);
• ознайомлюватись із порами року, явищами природи, тваринами та рослинами, днями тижня тощо.

Таким чином, ігри-шнурівки є дуже цінними для розвитку дітей, підходять для різної вікової категорії. дітям дуже подобається гратися з мотузочками, нанизувати буси, з’єднувати, створювати композиції. Ця іграшка точно не набридне, адже є універсальною та багатофункціональною.

А ознайомитися з розмаїттям ігор-шнурівок ви можете на нашому сайті