Кожна людина за весь період свого життя долає чималу кількість вікових криз, які є важливим етапом розвитку та формування особистості. Це такі переломні моменти, під час яких відбувається зміна і переоцінка цінностей, взаємовідносин з оточуючим, переосмислення свого ”Я”, своєї моделі поведінки. Діти дуже активні, щирі, швидко розвиваються, тому кризи у них виявляються яскравіше.
У ранньому віці бажання дитини і дорослого або співпадають, або можна швидко переключити увагу дитини на інший предмет і згладити ситуацію. У віці ж трьох років ситуація змінюється – у дитини з’являються власні бажання, які можуть не співпадати (і дуже часто не співпадають) із бажаннями дорослих, вона починає протестувати проти звичного способу життя, намагається відділитись від батьків і відстояти свої права на самостійність. Все частіше дорослі можуть почути від дитини “Я” (до того вона говорила про себе в третій особі), “Не хочу”, дитина все заперечує, перебирає своїми бажаннями… Всі ці прояви поведінки свідчать про кризу трьох років.
Які ж симптоми кризи трьох років?
- Негативізм. Дитина відмовляється робити те, що сказав дорослий, вона говорить “Ні” навіть там, де хоче сказати “Так” тільки тому, що так сказав дорослий. Таким чином дитина намагається захистити своє “Я”. Наприклад, якщо ви вмовляєте дитину одягнутися на прогулянку, а вона не хоче, – припиніть це робити і через кілька хвилин дитина сама підійде до вас із бажанням одягнутись і піти погуляти.
- Впертість. Це прагнення дитини відстоювати свою думку до останнього, навіть тоді, коли це бажання давно забулось. Часто таким чином дитина загоняє себе в глухий кут – відмовитись від своєї позиції вже хочеться, але не можна, тому що треба наполягати на своєму що б там не було. Ніякі вмовляння і обіцянки дорослого не допоможуть збити із свого шляху маленького титана. Таким чином дитина вимагає, щоб з її думкою рахувалися, що сприяє становленню особистості.
- Норовливість. Цей симптом полягає в тому, що дитина протестує проти звичного способу життя, порядків вдома, заборон. Все, що раніше дитина виконувала, зараз викликає протест – не хоче іти з мамою за руку, не хоче одягати шкарпетки чи взувати капці, чистити зуби, мити руки, їсти їжу, яку їла раніше, вкладатися спати у певний час.
- Свавілля. Це прагнення дитини виконувати все самостійно,навіть коли певні дії неадекватні можливостям дитини. Це прагення звільнитися від опіки дорослого, показати свою самостійність у здійсненні намірів та задумів. Саме тут часто можна почути від дитини фразу “Я сам”. На фоні цього розвивається наступний симптом.
- Знецінення дорослих. Воно може проявлятися криками, лайками, обзиванням, бійками з рідними, дитина піддіє сумнівам дії та вчинки старших. Вся сім’я повинна задовільняти бажання дитини, інакше всіх чекає істерика, сльози та крики. Але може бути знецінення не тільки дорослих, а і речей – улюблена іграшка жахлива, книжка – некрасива і, взагалі, сторінки там зайві.
- Протест (бунт).Дитина протестує проти того, щоб дорослі за неї щось вирішували – що одягнути, якою дорогою піти, яку книжку почитати. Конфлікти виникають на рівному місці.
- Деспотизм. Хто головний в сім’ї? Правильно – дитина (правда, на думку самої дитини). Цей симптом проявляється в тому, що дитина починає всіма командувати, прагне, щоб її слухались та підкорялись їй. Всі дорослі мають плясати під її дудку. Щоб дорослий зараз не робив, але бажання дитини має виконатись зараз же. Якщо цього не відбувається, дорослий отримує відповідну реакцію – істерики, плачі.
Які фактори впливають на ступінь прояву симптомів кризи трьох років?
Криза не чекає третього дня народження дитини і не настає наступного дня. Вона може з’явитися у віці від 2,5 до 3,5 років, а тривати від кількох місяців до кількох років. Такий тривалий проміжок залежить від різних факторів:
- Тип нерової системи. Розрізняють 4 типи нервової системи – більш сильні сангвініки та флегматики, більш слабкі холерики та меланхоліки. Представники двох останніх типів нервової системи частіше вередують, влаштовують істерики, протестують проти правил. Сангвініки та флегматики ведуть себе трошки спокійніше.
- Гіперопіка. Батьки сприймають дитину зовсім маленькою та безпомічною навіть у найдрібніших побутових справах, тим самим пригнічуючи її самостійність. Тому протести та істерики при такому розкладі є частими супутниками повсякдення дитини цього періоду.
- Авторитаризм. Коли батьки не дозволяють дитині проявляти самостійність, зводять нанівець всі її намагання, то отримують сильніші протести, ніж у випадку, якщо такого відбувається.
- Стан здоров’я дитини. Діти з різними неврологічними та психічними особливостями розвитку мають гостріше виражені симптоми кризи трьох років, ніж їхні однолітки без таких особливостей.
В чому позитивні моменти кризи трьох років?
Яким би важким не здавався цей цікавий період, але одне відомо точно – кожна психічна криза є рушійною силою розвитку та формування особистості.
В період кризи трьох років у дитини:
- розвивається самостійність, воля, мовлення, самосвідомість;
- розпочинається соціалізація;
- спостерігається наслідування старшим, що веде до формування правил і звичок поведінки;
- змінюється провідний вид діяльності – тепер це сюжетно-рольова гра, в якій дитина пізнає світ відносин між людьми.
Саме в цей час дитина розрізняє межі дозволеного та забороненого, вчиться активно взаємодіяти із соціумом, поважати інших.
Поради батькам як пережити кризу трьох років
- не вмовляйте дитину і в дуже короткий час дитина сама виконає те, про що ви просили. Але при цьому буде думати, що це її вибір, а не ваше прохання.
- віддайте дитину в садочок або на гуртки, сприяйте її соціалізації; пояснюйте правила поведінки та взаємодії з оточуючими.
- не подавляйте самостійність дитини. Нехай вона вчиться самостійно одягатись, накривати на стіл (звісно, в межах допустимого), мити і витирати руки, діставати речі з полички в шафі тощо. Так дитина вчиться оцінювати свої можливості та звикає до самостійності.
- терпіння, терпіння і ще раз терпіння. Відповідаючи криком на крик чи істерику малюка, ви отримуєте зворотній ефект – дитина намагається сильніше з вами боротися.
- вчіться домовлятися. При цьому обов’язково потрібно виконувати обіцянку і хвалити дитину за правильно поведінку. Якщо ви обіцяли після садочка сходити з дитиною на дитячий майданчик – зробіть це.
- встановіть межі дозволеного. Дитина повинна чітко розуміти, що не можна бити маму чи будь-кого, навіть якщо їй це дуже хочеться. Проговорюйте з дитиною дії та їх можливі наслідки.
- менше заборон. Звісно, тут не береться до уваги щось, що шкодить здоров’ю дитини чи оточуючих, або призводить до псування майна. Батькам важливо зрозуміти, що чим більше заборон, тим більше дитині хочеться їх порушити.
- встановіть непохитні правила. Дитина має знати існування щоденних правил, які працюють незалежно від ситуації. Наприклад – мити руки перед їжею, не говорити під час їжі, збирати свої іграшки тощо.
- підтримуйте емоційний зв’язок з дитиною – обіймайте її, цілуйте, нагадуйте про те, яка вона кохана. Особливо це потрібно робити після сварок.
- хваліть найменші досягнення дитини.
Що ж, криза трьох років – справді непростий етап як для дитини, так і для батьків. Але це не перше і не останнє випробування в житті родини. В цей період важливо контролювати себе і не забувати проявляти дитині свою любов, увагу, підтримку, співчуття, турботу. Пам’ятайте, що цей період є важливим етапом становлення та розвитку особистості, під час якого вона вчиться самостійності, усвідомленості, вмінню взаємодіяти з оточуючим світом.